Відбувся  захід “Україна вишивана”

5 березня для здобувачів освіти Гімназії № 10 відбувся  захід “Україна вишивана” та презентація науково-дослідницької роботи МАН України Муратової Олександри, учениці 8-В класу під керівництвом  Лавренюк Ольги Петрівни, учителя образотворчого мистецтва.

Мета заходу:  формувати засади ціннісного ставлення школярів до культурних і духовних надбань рідного краю; поглибити й розширити знання дітей про талановиту Лесю Українку,  про Олену Пчілку як етнографа; розкрити  значення праці «Українські орнаменти»  в дизайні сучасного одягу; виховувати шанобливе ставлення до національних традицій, почуття належності до українського народу, виховувати повагу до минулого рідного краю. Під час заходу  учні  3-Б класу під керівництвом Золотун Любов Миколаївни представили хореографічну композицію «Одягни вишиванку». Школярі  дізналися,  що традиційні пісні, танок, легенда, малюнок і вишивка стали національною основою сучасного народного мистецтва української культури. У презентації  були розміщеі малюнки учнів  Гімназії № 10 із конкурсу «На свято в Лесину оселю»: Гуменюк Аріни, 3-А (Диплом ІІ ступеня), Стародуб  Уляни, 2-А, Кононенко Вікторії, 7-Б, Громадецької Софії, 8-Б, Марчук Надії, 9-А,  Сидорської Ольги, 10.

З далекого минулого прийшло до нас рукоділля, плетіння, в’язання, вишивання, ткацтво. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби, не стільки бачити красу, а й творити її власними руками.  Саме тут, у Звягелі, у  сім’ї  Косачів народилася донька  Лариса – синьоока, білява дівчинка, яка вже в шість років  вишила подарунок  улюбленому батькові.

У багатьох  віршах поетеси часто повторюються два слова: «крила» і «пісня». Ці крила допомагали творити: писати вірші та музику, грати на фортепіано та  малювати, вишивати і в’язати. Леся надихала своєю творчістю  рідних братів та сестер,  а сьогодні  – усіх майстрів та  учнів гімназі. Під час заходу були представлені вишиті картини  випускників Гімназії № 10 та відео  їхніх робіт.

Лесю, як і всіх дівчаток у родині, змалечку почали залучати до вишивання. Коли їй було шість років, бабуся Єлизавета Іванівна Драгоманова подарувала гольника та нитничок, тітка Єля, Олена Косач,  навчила вишивати – і це стало одним із найулюбленіших занять маленької дівчинки. Серед подружок дитинства в Лесі Українки було багато сільських дівчаток. А в народній традиції семирічна дівчинка вже починає шити – вишивати собі придане. На момент сватання –  а це 15-17 років – дівчата мали по декілька скринь вишитого одягу, рушників. Тому не дивно, що і в дев’ять років Лариса Косач прикрасила вишивкою сорочку для тата.   Учениця 7-Б Максимчук Аліна  та її сестричка Соломія представили хореографічну композицію «Кувала зозуля», відтворюючи незламний дух Лесі Українки та її  ніжність і любов до менших сестричок і братів, до дітей з якими вона спілкувалася. У 17-річному віці Леся  вже настільки вправна майстриня  – рукоділля в неї «на кінчиках пальців», що вишивала подарунки: сорочки, рушники, не лише для рідних, а й для близького оточення.

У декоруванні одягу вишивкою тон задавала мама Лесі Українки Олена Пчілка.  Як писала у своїх спогадах Ольга Косач-Кривинюк, її мама могла з легкістю викроїти будь-яку сукню з модного  французького  журналу. А тоді оздобити національними елементами. У  науково-дослідницькій роботі МАН  України на тему «Мотиви орнаментів Олени Пчілки в дизайні сучасного одягу»  учениця 8-В класу Олександра Муратова  розповіла, що етнографічна праця Ольги Петрівни Косач «Український народний орнамент»   –  джерело натхнення для української нації,  частина нашої державності  та самобутності народу.  Вишивка відіграє особливе  значення в наших традиційних обрядах і культурі. А все почалося після приїзду Олени Пчілки на Звягельщину. Тут вона вивчає народний побут, записує пісні, збирає зразки вишивок. У своїй автобіографії вона пише: «Ще в гурті брата Михайла я захопилась етнографією. Цей нахил до записів етнографічних я привезла із собою у Звягель. Та який багатий грунт я знайшла на Волині! Вся ця країна, а надто Звягельщина, мене чарувала». У роботі проаналізовано тренди сучасної моди та презентовано авторський дизайн  Олександри Муратової.  Сукня-вишиванка – один з найошатніших варіантів, що стане окрасою гардероба юної дівчини, квітучої жінки та елегантної пані. Зазвичай українська сукня-вишиванка має цікавий комір, витончені рукави й пасок, завдяки якому вдасться вдало підкреслити принади жіночого силуету. Учні 8-В та 11 класу відтворили хореографічну  композицію,  дефіле, вишиті сорочки та  сукні  – окраса вбрання, оздоблені  ніжними  візерунками, дбайливо вишитими вручну.

Українська вишивка, як і українська пісня,  є знаковим для нашої традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння символіки української вишивки не станеш справжнім українцем. І навіть не зрозумієш духу українського. Здобувачі Гімназії № 10 високо цінують вишиванку як символ незламності України, про це свідчить  представлене  під час заходу відео «Вишиванки шкільної  родини».   Діана Андрієвич, учениці 5-А класу,  емоційно виконала пісню   «Сто відсотків щастя». Сьогодні, як і колись, вишита сорочка є надважливою річчю для кожного українця. З початком російської агресії українська вишита сорочка стала символом нашої сили, ознакою сміливості.  Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх  –  Україна непереможна! Щира подяка ведучим  заходу  Сварун  Дар’ї,  Дубінцю  Владиславу та їхньому  класному керівникові   Каленюк  Світлані Борисівні  за допомогу та співпрацю.

Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук. Чого тільки не приховує в собі наша вишивка: кохання й страждання, радість і смуток, життя і смерть. Це своєрідний літопис життя. Це символ боротьби України. Дякуємо воїнам ЗСУ! Пам’ятайте, хто ми є, бережіть звичаї наші, шануйте наші обереги!

Лавренюк О.П.,учитель образотворчого мистецтва.