Історія школи

По тому, як людина — від перших проблисків свідомості до останнього

подиху – ставиться до своєї школи, судять про її внутрішню культуру і

благородство, про її здатність дорожити честю і славою свого народу…

Школа завжди повинна бути важливим вогнищем мудрості народу…

В.О. Сухомлинський

     Школа — зосередження добрих почуттів, витончених переживань, веселкових спогадів про золоте дитинство. Школа –  вічне вогнище краси. У спогадах кожної людини вона зберігається, як краса дитинства, краса думки, краса пізнання, краса благородного вчинку, краса мудрості. І якщо в когось зі школою пов’язані певні прикрощі, — відкиньте їх геть. Згадайте, як уперше ви прийшли до школи. Згадайте запах квітів на святі Першого дзвоника. Згадайте, як трепетно ви переживали перші „п’ятірки” і перші невдачі. Згадайте прощання зі школою, і нехай ви за знаннями вважалися „посереднім” учнем, але ви усвідомили свою велич як мислячої людини, відчули, як горить серце в полум’ї любові й натхнення. Тому ви, чи тридцятирічні, чи п’ятдесятирічні громадяни, згадавши своє дитинство, можете прийти до школи й побачити світ, яким ви бачили його в шкільну пору.

     В першій половині 20 – х років минулого століття села Смолки не було. На правому березі річки Смолка існували невеличкі поселення – хутори, які в другій половині 20 – х років об’єдналися в одне село під назвою Смолка. За свідченнями старожилів  школу в селі було збудовано в 1928 році.

     Дерев’яна, обкладена червоною цеглою будівля під залізним дахом мала досить гарний вигляд. Вона мала 2 просторі класні кімнaти, 2 малі допоміжні кімнати та квартиру вчителів.

     В роки Великої Вітчизняної війни й окупації школа не працювала. Приміщення на деякий час було окуповане фашистами та поліцаями. За цей час воно зазнало чималої руйнації: вибиті й спалені віконні рами, частково двері, кріплення даху.

     Навчання відновилося після звільнення від окупантів в січні 1944 року. Школа майже не опалювалася, були відсутні підручники, зошити, письмове приладдя. Із часом життя людей і школи поліпшувалося: почали надходити підручники, зошити, письмові приладдя; замість спалених парт у класах для учнів були зроблені лави, дощаті столи на хрестовинах. Класи в школі були переповнені.

     Учителями в перші повоєнні роки працювали: Філіпова Віра Леонтіївна (працювала в цій школі й до війни з 1935 року), Кучеровська Ольга Прокопівна, Ребель Ніна Мусіївна, Гуменюк Паша Трохимівна, Боровський Євген Миколайович, Павловська Ольга Іванівна, Павловський Володимир Степанович. Із 1946 року по 1982 рік директором школи був Павловський Володимир Степанович.

     Навесні 1947 року учні школи принесли з лісу маленькі липи, берізки й обсадили ними садибу школи та посадили липовий скверик.

     В 1956 році Смолківська початкова школа була реорганізована в семирічну. Це загострило проблему розширення навчальної матеріальної бази. В п’ятдесятих роках  популярним тоді «народним» методом: силами батьків, учителів, учнів, завдяки допомозі сільської ради було збудовано нове приміщення на три класні кімнати, ліквідована квартира для вчителів, зменшена площа класних кімнат, що дало можливість створити замість двох  4 класні кімнати в старому приміщенні. Таким чином відновлена школа мала 7 класних кімнат, що давало їй можливість при паралельних класах продуктивно працювати в 2 зміни. В ці  ж роки школу було переведено на 8 – річний термін навчання.

     У другій половині 1950 – х років на південній околиці села розпочалося будівництво каменедробильного заводу та селища для його робітників, що спряло збільшенню  кількості дітей у школі.

     Тоді було вирішено до побудованого приміщення  добудувати ще 3 класних кімнати, що й було зроблено протягом 1965 – 1966 років. Як і раніше, саму  активну участь в будівництві школи брали вчителі та учні. Велику допомогу надав Прикарпатський військовий округ, який передав школі вантажний автомобіль ГАЗ. Було добудовано 3 великі світлі класні кімнати та 2 допоміжні кімнати. Це дало можливість перейти на однозмінне навчання, що позитивно поліпшило  навчальну, виховну та позакласну роботу у школі.

     В той час працювало до 20 гуртків (предметних, технічних, мистецьких). Було створено навчальні кабінети: фізики, хімії, біології, математики, української та російської мов. Почали працювати 3 групи продовженого дня для учнів початкових класів. Завозилися нові меблі: парти, столи, стільці, шафи…  Велику роботу в обладнанні кабінетів виконав учитель праці Гороницький Анатолій Петрович.

     Під керівництвом учительки біології Вовк Олени Миколаївни учні виростили пришкільний яблуневий сад.

     В позаурочний час учні з учителем фізичного виховання Парфенюком Акимом Онисимовичем обладнали спортивний майданчик: 2 волейбольні, 2 баскетбольні майданчики, ями для стрибків, бігову доріжку, перекладини, драбини та інше. Школа мала 40 пар лиж.

     В 1969 році село Смолка було приєднано до міста Новограда – Волинського. Рішенням міської Ради від 5 вересня 1969 року Смолківська школа була перейменована в Новоград – Волинську восьмирічну школу № 10.

     Великим недоліком роботи школи була відсутність приміщення для проведення уроків праці у 5 – 8 класах. Шкільна майстерня містилася на певній відстані від школи в 2 невеликих приміщеннях, що було незручно й небезпечно для проведення уроків.

     Тому в 1968 році було розпочато добудову первинного приміщення, де б розмістився кабінет фізики, майстерня для уроків праці та їдальня. Будівництво закінчилося влітку 1970 року.

     Школа підтримувала активні зв’язки з шефами – каменедробильним заводом. Активно працювала в школі піонерська організація. Підбивалися  підсумки роботи за рік. Кращі колективи (класи, загони) нагороджувалися екскурсіями до Києва, Бреста, Канева.

     Учителями в 1960 – 70 ті роки працювали: Гуменюк Паша Трохимівна, Філіпова Віра Леонтіївна, Павловська Ольга Іванівна, Романюк Ольга Федорівна, Карпінська Клавдія Василівна, Андрушко Лариса Анатоліївна, Штейн Ізяслав Михайлович, Стрельцова Тамара Дмитрівна, Вовк Ольга Миколаївна, Тишинський Віктор Дмитрович, Гороницький Анатолій Петрович, Бортник Валентина Семенівна.

     Заступниками директора школи в ці роки були Кіпніс Олександр Соломонович, Бортник Григір Павлович.  Директором школи працював з 1946 до 1982 року Павловський Володимир Степанович.

     В період з 1982 до 1986 року директором школи була Дорошенко Ольга Іванівна,  заступником – Бортник Григір Павлович.

     Із приходом до школи Зінаїди Миколаївни Козубенко в 1986 році почалися значні зміни.

     Протягом 1987 року були замінені меблі, покращилося пічне опалення, грубки були обкладені плиткою. Школа почала займати призові та перші місця по підготовці до нового навчального року.

     Протягом 1989 – 1990 років було збудовано приміщення для занять фізкультурою, гімнастичними вправами – спортзал.

     Наприкінці 1990 – х років розпочалося будівництво нового, сучасного приміщення школи та спортзалу, стадіону. Завдяки підтримці облдержадміністрації на чолі  з В.О. Лушкіним, адміністрації міста на чолі з мером В.І.Загривим, ВАТ «Гарантбуд» – голова О.І.Журбенко та інших, 11 листопада 1998 року було відкрито нову загальноосвітню І – ІІІ ступенів школу № 10, в будівництві якої брали участь: директор школи Зінаїда Миколаївна Козубенко, усі вчителі та учні школи.

     На початку нового тисячоліття  змінюється обладнання й устаткування школи. Створюються нові сучасні кабінети фізики, хімії, біології, допризовної підготовки юнаків, української мови, особливо комп’ютерний кабінет, відеосалон і кабінет географії. Школа стає новою, сучасною, затишною, привабливою. У переобладнанні кабінетів школи беруть участь наші земляки – представники державної влади високого рівня:  Голова Адміністрації Президента України, пізніше Голова Верховної Ради України – Володимир Михайлович Литвин,  Міністри Кабінету Міністрів України, депутати Верховної Ради України. Частими гостями школи стають представники обласних органів влади та місцевого самоврядування.

     У третьому тисячолітті в школі відбуваються великі зміни в зв’язку  з шкільною реформою, яку запроваджує Міністерство освіти і науки України. Школа переходить на 12 – бальну систему оцінювання знань учнів. Підписується договір із ПТУ № 7 про спільне навчання учнів 10 – 11 класів й отримання учнями старшої школи професій: « Різьбяр по дереву» – юнаками та «Вишивальниця» – дівчатами. У школі створюється шкільна  організація  учнівського самоуправління  «Соняшник», яка зареєстрована в місті згідно чинного законодавства. В 2003 році школа проходить атестацію й стає загальноосвітньою школою І – ІІІ ступенів художньо–естетичного профілю.

     Із метою подальшого поліпшення  виховання учнів у школі створюються клуби для дівчаток – «Роксолана», для хлопчиків – «Світозар»,  військово – патріотичний клуб  «Вітчизна», розроблюються відповідні програми цих організацій. Продовжується удосконалення навчально – виховного процесу, покращується якість навчання, учні займають усе більше призових місць на міських олімпіадах, стають переможцями міських і обласних предметних олімпіад. Цьому процесу сприяє нова когорта молодих , принципових, талановитих учителів, які беруть участь у міських і обласних конкурсах  «Учитель року», займаючи  на них призові місця.  У 2002 – 2004 навчальних роках 4 учні  закінчили школу з золотою медаллю, багато учнів 9 – х класів закінчили школу з відзнакою, стали  переможцями та призерами  міських і обласних предметних олімпіад і конкурсів.

     Із 2013 року керівництво школи очолює Федорчук  Володимир Григорович, який разом із педагогічним колективом продовжує кращі традиції школи.  Відтоді школа зазнала  якісних та структурних змін. Постійно йде впровадження інноваційних технологій навчання й виховання школярів.

     Цікаво та змістовно відбуваються шкільні виховні заходи, організовуються вечори відпочинку та дискотеки для старшокласників із використанням сучасного звукопідсилювача та світлового обладнання.

     Школярі активні у суспільно-корисній праці – слідкують за чистотою класів, подвір’я. У школі працює учнівське самоврядування.

     Кожного року учні школи стають переможцями, призерами міських та обласних змагань, предметних олімпіад, конкурсів, МАН.

     Гордістю школи є її випускники, які працюють в різних сферах суспільного життя і сприяють розвитку України та зміцненню її міжнародного авторитету.  Серед них варто відмітити депутата міської ради Табалюка Віталія Станіславовича, начальника управління містобудування, архітектури та земельних відносин Новоград-Волинської міської ради Гудзя  Дмитра Сергійовича.

     Багато випускників нашої школи після закінчення педагогічних вузів повернулися до рідної школи, щоб навчати нове молоде  покоління.

     Дру  жній учительський та учнівський колектив прагне допомогти кожному учневі знайти свій шлях у житті, стати особистістю, активним громадянином своєї держави.

      З 1 липня 2021 року директоркою стала Вагнер Наталія Борисівна, яка разом з педагогічним колективом продовжує кращі традиції школи. Непохитне кредо педагогів школи: кожен учень – це особистість, яка вимагає належної професійної уваги та людської поваги. Окрасою школи, насамперед, є її учні. Ми пишаємося своїми наполегливими і талановитими вихованцями.

     З 25 серпня 2022 року наша школа отримала статус Гімназія №10 Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, а з 30 січня 2023 року Гімназія №10 Звягельської  міської ради.

      Найголовнішою запорукою будь-якого освітянського успіху є педагогічний колектив, його творчий запал, талант повинні завжди відповідати потребам сьогодення. Великий учительський колектив складається із 44 педагогів. Сьогодні у 22 класах навчається 537 учнів.

      Для розвитку їхніх здібностей і потреб функціонує 60 навчальних кабінетів, з них: кабінети початкових та старших класів оснащені комп’ютерною технікою та телевізорами, інтерактивними мультимедійними комп’ютерними комплексами, 2 кабінети інформатики, кабінет для уроків іноземної мови, кабінети фізики та хімії, 3 спортивні зали, міні-футбольне поле зі штучним покриттям, гімнастичні спортивні споруди, майстерня, кабінет обслуговуючої праці, актова зала, бібліотека, їдальня. Діє 6 інклюзивних класів для надання освітніх послуг з особливими освітніми потребами, група продовженого дня. У закладі реалізується науково-педагогічний проєкт «Інтелект України».

      І сьогодні наша школа продовжує свій славний шлях у майбутнє, сіючи в душах своїх вихованців «розумне, добре й вічне».

Відредаговано                                                                                   Ульянова О.В.

Відповідальний                                                                                 Бриковець В.С.

Директор гімназії                                                                               Вагнер Н.Б.